Людина і суспільство / Їжа для розуму

17.01.2014

 

"І путінська Росія - тільки один з авторитарних режимів, які успішно обновили стратегію контролю за ЗМІ", - йдеться в статті Крістофера Уокера для The Washington Post.

 

"Незважаючи на швидке поширення інтернету та соціальних мереж, уряди в Китаї, Азербайджані, В'єтнамі, Ірані, Зімбабве та інших країнах знаходять способи використовувати підконтрольні державі ЗМІ, щоб залишитися при владі", - вважають автори публікації.

 

"Так яким чином державні медіа - телебачення, газети, радіо і нові ЗМІ - вижили в епоху швидкого розвитку технологій і комунікацій?" - Задаються питанням Орттунг і Уокер.

 

На їх думку, є чотири типи аудиторії, на які державні ЗМІ прагнуть вплинути.

 

Перший тип - це еліти режимів. "Очевидне домінування в ЗМІ сигналізує членам правлячої коаліції, що дезертирство буде покарано, в тому числі за допомогою чорного піару", - йдеться в статті.

 

"Другою важливою аудиторією є населення в цілому. Підконтрольні державі ЗМІ намагаються змусити масову аудиторію поважати і боятися режим, однак культивування апатії і пасивності не менш важливо", - розмірковують експерти.

 

"Третьою групою є політична опозиція і незалежне громадянське суспільство. Нападки з боку державних ЗМІ делегітимізують громадянське суспільство і опозицію, прокладаючи дорогу для інших репресивних заходів, при цьому обвинувачення опозиції в тому, що вона хоче створити хаос, може отримати значний резонанс у суспільствах, де мала місце політична нестабільність", - пояснюють автори.

 

"Четверта група - це звичайні користувачі інтернету", - йдеться в статті. Як і у випадку з традиційними ЗМІ, обмежувальні заходи в Мережі направлені не на те, щоб блокувати все, а на те щоб не давати політичним новинам та іншим важливим питаннням систематично доходити до ключової аудиторії.

 

Авторитарні правителі знають, що для виживання їм необхідні підконтрольні ЗМІ, і значний контроль держави над ЗМІ не може бути з легкістю ослаблений, інакше відкриються шлюзи і режим опиниться під загрозою, йдеться в статті. Михайло Горбачов виявив це на прикладі своєї політики гласності. "Він думав, що рятує радянську систему подібними реформами, але на ділі поставив на ній хрест ", - нагадують Ортунг і Уокер.

 

Уряди в таких країнах навмисне позбавляють сотні мільйонів людей справді незалежної інформації та аналітики, продовжують автори. Зокрема, не можна недооцінювати міцний і потужний потенціал телебачення - саме воно зберігається "в якості недемократичної сили в авторитарних суспільствах ". Через завзятий контроль над ТБ і перешкоджання політичному контенту в нових медіа авторитарні режими в різних формах маніпулюють новинами, підсумовують автори.

Джерело: The Washington Post
Усього коментарів: 0

Залишаючи коментар, будь ласка, пам'ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, що безпосередньо чи опосередковано мають відношення до даної публікації. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку.

Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь для того, щоб мати можливість користуватись коментарями.